Під час літніх канікул, коли більшість учнів і студентів відпочивають, абітурієнти перебувають в очікуванні позитивних результатів щодо вступу в той чи інший навчальний заклад. Отримати хорошу і якісну освіту в наш час не лише престижно, а це є ключем до світу кар'єрного росту.        

  З кожним роком все більше чуємо в ЗМІ про те, що українські знаменитості прагнуть прилаштувати своє чадо в престижний зарубіжний заклад. А от чи мають таку можливість звичайні українці і з середньою заробітною платнею?

  Виявляється, що варто прагнути цього і бути обізнаним щодо програм, які надають таку можливість. Цьому підтвердженням є Дмитро Рукась, котрий отримав таку можливість після 3-го курсу навчання в Полтавському національному технічному університеті ім. Ю.Кондратюка за спеціальністю «Економічна кібернетика».

   Що спонукало отримати освіту за кордоном? Які були передумови до цього?

  Хотілося подивитися на іншу навчальну систему, здобути нові знання і отримати зарубіжний досвід

   За рахунок чого отримав таку можливість?   

  Уряд США спонсорує програму «Global UGRAD». Завдяки цьому кожного року 20 українців, які навчаються на 1-3 курсі, мають можливість навчатися, проходити стажування і займатися волонтерською діяльністю в Америці. 

  Що потрібно зробити для того, щоб взяти в ній участь? 

  Варто зайти на сайт «Irex.ua», знайти програму «Global UGRAD» і заповнити там анкету та написати 3 есе. Досконале знання англійської не є головним критерієм, завдяки якому обирають учасників. Інакше б тоді брали лише перекладачів. Головне – вміння мислити власними думками.

   Як поставилися у вузі до того, що будеш учитися в Америці? 

  Добре, але довелося взяти академічну відпустку. На жаль, не дозволили достроково скласти іспити, як це роблять в інших навчальних закладах.        

   Де навчався і за якою спеціальністю?

  В університеті Лінкольн, що знаходиться в м. Джефферсон штату Міссурі. Вивчав економіку та бізнес.

   Які були умови гранту?         

  Повинен був не пропускати заняття, бо за мене відчитувалися професори, оцінки отримувати вище середнього, займатися волонтерською діяльністю і стажуватися. Окрім цього не мав права десь працювати. За умовами гранту мені заплатили за візу, переліт, навчання, транспорт, гуртожиток, харчування. Також мав стипендію, завдяки якій зміг придбати підручники і подорожувати.

   Чим відрізняється американська система освіти від нашої?

  У них 5-бальна система оцінювання за шкалою A, B, C, D. На початку семестру кожен викладач ставить свої вимоги. Наприклад, 20% відводиться для написання рефератів, 30% уваги приділятимуть тестам, 40% - лабораторним заняттям тощо. За рахунок цього набиратимеш бали. Там самостійно маєш право обирати дисципліни, які хочеш вивчати. В Україні ж тобі це нав'язують наказовим способом.

  Тобто, умовно кажучи, є основні (наприклад, бізнес) і допоміжні (фітнес класи) спеціальності. Найбільше в американській системі подобається те, що кожна дисципліна знадобиться в житті. В Америці в мене було 12 предметів за рік, які стали в пригоді, а в Україні – більше, проте серед них мало прикладних.

   Який був розклад?                  

  Максимум 2 пари на день. Проте заняття могло тримати як одну, так і дві години. Загалом 12 академічних годин на тиждень. Більше часу йшло на самостійне опрацювання.

  З яких країн навчалися студенти і чи були серед них ще українці?

  У моєму вузі студенти навчалися з різних країн світу. З України не було, а от з СНД зустрічав.

  Чи важко було перебувати в англомовному середовищі і без української їжі?         

  Найважче 1-й місяць. Усе, що ти знав, змінилося. Стане легше, коли збудуєш щось своє, американське. Та й мовний бар'єр спочатку відчувається, адже британський варіант англійської, що вивчали в школі, нікому тут не потрібний. В Америці спілкуються сленгом.

  Мешкав же я в гуртожитку в окремій кімнаті по-сусідству з хлопцем із Чикаго. У нас були спільні душ і кухня. Така собі 2-кімнатна квартира. Мені з сусідом пощастило, адже він був обраний Містером Університету, що є дуже престижним в Америці, через що мене всі знали і спілкувалися зі мною. 

  Де отримав можливість проходити стажування? Чим воно запам'яталося?

  Мені пощастило працювати в Департаменті Економічного Розвитку штату Міссурі. Це був мій перший професійний досвід і таке собі хрещення боєм. Там було цікаво спостерігати за тим, як приймають рішення, як міркують.

   Чи знадобилися ці знання (які отримав в Америці) в Україні? Як їх реалізував?        

  Ціль програми, щоб випускники поверталися в Україну і використовували здобуті знання на практиці. Наприклад, Лариса  Максименко реалізує свій проект – навчає сліпих людей ПК й англійській мові. А Андрій Максимович з нашої програми провів марафон Україною, завдяки чому зібрав 50 тис. дол. на благодійність. Я ж за цей рік, після повернення в Україну, закінчив бакалаврат технічнічного вузу і паралельно готувався до вступу в магістратуру.

   Чим зараз займаєшся?

  Навчаюсь в магістратурі університету Реджайна провінції Сискачеван (Канада). Сюди самостійно вступив і отримав стипендію. 

  Чи збираєшся після закінчення навчання повертатися в Україну?

  Моя мета – отримати роботу в Центральному банку Канади. Хочу перейняти їхній досвід. А років через 10 повернуся в Україну і буду впроваджувати здобутий досвід на практиці.

  Прикметно, що в Дмитра вистачає часу не лише на кар'єрний ріст, а й на родину. Адже перед від'їздом на навчання до Канади одружився із чарівною полтавкою Вікторією Туз.

  Тож Дмитро Рукась є своєрідним героєм нашого часу: здобуває якісну освіту і зарубіжний досвід зі звичайними статками. Варто прагнути і мрії стануть реальністю.

Марися Борисенко