Основним елементом керування суспільством є відволікання уваги людей від важливих проблем і рішень, прийнятих політичними та економічними правлячими колами, за допомогою постійного насичення інформаційного простору малозначущими повідомленнями.

Прийом відволікання уваги дуже важливий для того, щоб не дати громадянам можливість отримувати важливі знання в галузі науки, економіки, політики.

«Постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи їх на теми, що не мають реального значення, можна домагатися того, щоб громадяни постійно були чимось зайняті, й у них не залишалося часу на роздуми. З поля - в загін, як і всі інші тварини.

Данний метод також називається «проблема-реакція-рішення». Створюється проблема, якась «ситуація», розрахована на те, щоб викликати певну реакцію серед населення, з тим, щоб воно само зажадало вжиття заходів, які необхідні правлячим колам.

Наприклад, можна навмисне допустити розкручування спіралі насильства в містах або організувати криваві теракти для того, щоб громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки та проведення політики, що обмежує громадянські свободи.

Або: викликати економічну кризу, щоб змусити прийняти як необхідне зло порушення соціальних прав і згортання роботи міських служб.

Щоб домогтися прийняття будь-якого непопулярного заходу, досить впроваджувати його поступово, день за днем, рік за роком.

Саме таким чином були нав'язані принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм) у 80-х і 90-х роках минулого століття.

Зведення до мінімуму функцій держави, приватизація, невпевненість, нестабільність, масове безробіття, заробітна плата, яка вже не забезпечує гідне життя. Якби все це відбулося одночасно, то напевно привело б до революції.

Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його в якості «болючого і необхідного» й домогтися в даний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому.

Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж сьогодні.

По-перше, тому що це не відбудеться негайно. По-друге, тому, що народ у масі своїй завжди схильний плекати наївні надії на те, що «завтра все зміниться на краще» і що тих жертв, яких від нього вимагають, вдасться уникнути.

Це надає громадянам більше часу для того, щоб звикнути до думки про зміни і смиренно прийняти їх, коли настане час.

У більшості пропагандистських виступів, розрахованих на широку публіку, використовуються такі аргументи, персонажі, слова й інтонація, начебто мова йде про дітей шкільного віку із затримкою в розвитку або розумово неповноцінних індивідів.

Чим сильніше хтось намагається ввести в оману слухача, тим більшою мірою він намагається використовувати інфантильні мовні звороти. Чому?

«Якщо хтось звертається до людини так, як ніби їй 12 або менше років, то в силу сугестивності, у відповіді чи реакції цієї людини, з певним ступенем імовірності, також буде відсутня критична оцінка, що характерно для дітей у віці 12 або менше років.

Вплив на емоції являє собою класичний прийом, спрямований на те, щоб заблокувати здатність людей до раціонального аналізу, а в результаті й узагалі до критичного осмислення того, що відбувається.

З іншого боку, використання емоційного чинника дозволяє відкрити двері в підсвідоме для того, щоб впроваджувати туди думки, бажання, страхи, побоювання, примусу або стійкі моделі поведінки.

Домагатися того, щоб люди стали нездатні розуміти прийоми та методи, використовувані для того, щоб ними керувати й підкоряти своїй волі.

«Якість освіти, що надається нижчим суспільним класам, повинна бути якомога більш жалюгідною та посередньою з тим, щоб невігластво, яке відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи.

Впроваджувати в населення думку про те, що модно бути тупим, вульгарним і невихованим. Наприклад, стежити за шоу-бізнесом.

Змусити людину повірити в те, що тільки вона винна у власному нещасливому становищі, а нещастя відбуваються за браком її розумових можливостей, здібностей або докладених зусиль.

В результаті, замість того, щоб повстати проти економічної системи, людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи в усьому саму себе, що викликає пригнічений стан, що приводить, в числі іншого, до бездіяльності.

А без дії ні про яку революцію й мови бути не може.

Протягом останніх 50 років успіхи в розвитку науки привели до утворення дедалі більшого розриву між знаннями простих людей та відомостями, якими володіють і користуються панівні класи.

Ноам Хомський - американський лінгвіст, філософ, громадський діяч, автор книг і політичний аналітик. Заслужений професор мовознавства в Массачусетському технологічному інституті й один із видатних діячів науки XX століття. Його фундаментальні праці в галузі теорії мовознавства та науки пізнання отримали визнання в науковому та викладацькому співтоваристві.