Цього року вперше почула про Чорноморський курорт біля Одеси – Затоку. На карті України без приближення з першого разу і не помітиш. Але, в зв’язку із тимчасовою втратою кримського узбережжя, як на мене, перспективне туристичне місце для відпочинку.

По-перше - Чорне море, по-друге – неподалік цікаві екскурсійні маршрути до Одеси, Білгород-Дністровського, музею вина «Шабо», а за бажанням і далі – Вилкове чи Ізмаїл.

Найбільше, що мене вразило – це схід сонця, яке виринає із земної пущини як тарілка-липучка.

Спочатку небо пурпурове і люди на його фоні здаються персонажами з твору О.Гріна «Пурпурові вітрила». Неначе Асоль чекає на морському узбережжі свого відважного Грея.

Згодом пурпуровість змінюється на лимонну жовтизну, а хмаринки нагадують вершини гір, що здіймаються до небес.

$IMAGE5$

Удень зникає ця казковість. Помічаєш замість злиття ночі з ранком звичайну буденність. З однієї сторони блакить неба із синьою кришталевістю моря, а з іншої піщані пляжі в перемішку з ракушняком.

Вздовж заточанської коси розміщено безліч баз відпочинку з ошатною архітектурою, яка має то західноукраїнські назви ( «Рута», «Жайворонок» тощо), то тих професійних організацій, яким колись належали («Металург», «Монтажник», «Медик» тощо).

І тут, неподалік з базою відпочинку «Сонячний», виринає з-під зарослій цікавий санаторій «Затока», де їдальня і все що поряд нагадують радянський соцреалізм, забутий під Чорнобилем. Можливо, згодом цей музей-данину Радянському Союзу відреставрують і він не буде вже наводити жах на відпочивальників.

І наостанок, «позитивчик» – захід сонця в Затоці з його мешканцями – чайками.

Марися Борисенко