Два роки назад закінчила філфак  Полтавського національного педагогічного університету. На все життя запам’ятала останній іспит з літературознавства перед державними екзаменами. Дисципліну, яку протягом року любила вивчати і знала, на мій погляд, на відмінно, довелося тричі перездавати разом з відмінницею, стабільною 4-ницею і двієчницею.

Іспит був письмовим, тому хто і як відповідав було важко порівняти. На вмовляння здати усно перед усією кафедрою викладачка відмовилася, проте й трійку ставити не хотіла.

Після 3-го разу стало зрозуміло, у чому справа. Виявляється, що журнал «Рідний край» погано продається, а от після купівлі його кожною з нас за 40 грн. – іспити склалися якось самі собою.

Образливо було не за 4-ку, а той хабар, який вперше довелося віддати за ті «псевдо знання» того викладача, котра протягом року товкмачила, що треба вчитися – і тоді отримаєш гарні оцінки. А, виявляється, що не вчитися, а заробляти десь гроші або ж брати в батьків.

Марися Борисенко