З майстринею особисто познайомилася у Великій Багачці в травні 2008 року на відкритті пам’ятника кобзарю Кушнерику. Жінка продавала маленькі ляльки по 10 грн. і великі по 60.Удруге зустрілися на Сорочинському ярмарку.

- Наталіє Олександрівно, звідки з’явилася ідея відродити прадавню українську ляльку-мотанку?

-  Коли я була маленькою, у мене бабуся такі ляльки робила. Але лише протягом 2003-2004 років почала відшуковувати матеріал у різних етнографічних книгах. У журналі «Київська старовина» за 1904 рік знайшла статтю Марка Грушевського (4-й брат самого Михайла Грушевського). Там було цікаво описано про усілякі ляльки.

-   А ким Ви до цього працювали?

-  Я закінчила Харківську академію культури. Двадцять років працювала бібліотекарем у 1-му читальному залі Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка. А зараз повністю присвятила себе відродженню даної справи. Ходжу до стареньких бабусь і збираю матеріал про ляльку-мотанку в Полтавській області.

-  Уже влаштовували десь персональні виставки чи майстер-класи?

-  Здобула ІІ місце на фестивалі у с. Черняхівка, присвяченому Марії Башкірцевій. Давала майстер-класи у Решетилівці на святі «Воскресни, писанка», у Пирогове в дні «Українське село запрошується», у педагогічному університеті… На Сорочинському ярмарку в 2006 році екс-президент Віктор Ющенко придбав 6 моїх ляльок. А в музей українського декоративного мистецтва на території Києво-Печерської лаври купили 2 ляльки. На самому майстер-класі були присутніми 60 чоловік.

- Що Вас надихає на створення таких шедеврів?

-   Моя донька має багато ідей зі створення. Вона у мене навчалася в художній школі.

-  Розкажіть більше про феномен ляльки-мотанки в українському етносі?

- Лялька-мотанка в час свого виникнення виконувала важливу роль в обрядах. Вона пов’язана з давніми язичними культами землі, весняного пробудження природи, вшанування духів предків. Ймовірно праобразом її є культові жіночі фігурки з глини, що належать до трипільської культури. Вони є втіленням богині-покровительки домашнього вогнища. Такі ляльки-опудала, як Масляна, Марена, Купайло і Русалка, що є символами вмираючих і воскресаючи богів мають своє продовження саме в ляльці-мотанці, яка втілює зв’язок поколінь, безкінечний ланцюг життя.

Ще в ХІХ ст. у приданому дівчини в Україні обов’язково були присутні ляльки-мотанки, що як давні божества піклуються про добробут сім’ї, є втіленням любові, затишку, охороняють здоров’я дітей. Подаровану ляльку жінка зберігала аж до появи свого первістка. Таку ляльку клали перед тим, як покласти туди дитятко. Також лялька-мотанка вважалась втіленням душі предків, заступником проти злих чар.

- Який вигляд в ідеалі має лялька-мотанка?

-  Являючись магічним символом-оберегом вона не має ігрових ознак: рук, ніг, власне тулуба (об’ємною в неї є лише голова). Іконографічно визначальним в ляльках-мотанках є хрест на обличчі: солярний знак Сонця, вогню (хрест писаний в коло).

Створюється вона шляхом намотування, зв’язування, закручення. В українській міфології вузол (замкнуте магічне коло захищає проти нечисті, символізує безперервність, долю). В основу ляльки вплітаються сухі трави-обереги: любисток, м’ята, материнка. Роблять мотанку без допомоги голки, яку використовують лише при оздобленні одягу та виготовленні декоративних деталей.

Марися БОРИСЕНКО